Тоді як воно, свайби ж не такі зовсім були, як тепер

Скажіть, а що ви пам’ятаєте от з весілля, коли люди раніше женилися? Шо там такого цікавого, шо з старих звичаїв залишилося?

Тоді як воно, свайби ж не такі зовсім були, як тепер.

А які, скромніші?

Скромніші ж, бідніші.

Ну все ж одно люди якось святкували. От розкажіть трошки, шо ви пам’ятаєте.

Ото ж і я святкувала ж, ото такий рушник несла напереді.

Підпоясувалися ними?

Ні, отак же, на руці так же повіситься і несеш.

Це молодій так? Це коли так вішали?

Да, молодій. Коли заміж йдеш.

Ну в який момент?

Оце ж сьогодня ми пишемося ж і йдемо ж до молодого снідати. І я так йшла снідати.

Оце з таким рушником?

З рушником. Зімою я йшла, п’ятого лютого.

А що з ним потім робили, з цим рушником?

Нічого, випрали й все, положила та й лежав, і все – більш нічого.

Як ви заміж йшли? Як треба було запрошувати, як прибирались в вас? Як готувались до весілля?

Як же так… Чистеньке ж, новеньке вдягали. А з первой бригади пішки йшли, пошти два кілометри, із тим рушничком же ж, і простенька веселушечка така, як оце на голові.

Шо таке «веселушечка»?

Ну хусточка ж така.

Це так хустку називали?

Ага.

А яка це? А яка вона? Ну така шерстяненька, як оце тепер блискуча, а тоді шерстяненька, десь мати одну купила. [З квітками?

Еге, з квітками.

А шо у вас вінка на голові не було?

Був, а як же! На платок (вдягнений – К.К.). Я 5-го лютого йшла заміж, холодно ж.

Так ви просто запиналися зверху платочком?

Ні, зі спода платочок, а тоді віночок.

А де вінок брали? Який він був?

Та купували ж десь видно ж тоді...

Мати десь знайшла?

Да, може хтось молодів… Та тоді ж молоділи (дівували – К.К.) в однім вінку, не одно. Передавали, тоді ж не було так як тепер, а помолоділа й все вже, сховала його й він лежить. А тоді ж: та помолоділа, та помолоділа в однім вінку…