​Ну посиділи ж, поспівали

Рубрики: Весільні чини

Пришивання квітки
Населений пункт: с. Любівка, Краснокутський район, Харківська область
Респонденти: Ткаченко Валентина Олександрівна (1939)
Дата запису: 07.08.2013
Транскриптори: Катерина Курдіновська

Ну посиділи ж, поспівали, а ше ж той – пришивают квітку молодому. Пришивають сюди, до картуза чи шапки.

Хто пришиває, як пришиває?

Свашки, еге?

Це свашки з боку молодої?

Молодого! Од молодого – називаються «поїзд»: дві свашки, дві світилки, боярин і ше хто…

А «під квітку» шось співається, як квітку пришивають?

Співают: «Із Києва швачка, з Києва паняночка, ручечка біленька, голочка тоненька, не жаль її дати, вінка пришивати!».

А як пришила, то шо співають? З нею хто розплачується за те, що вона квітку пришила?

Та там же стоят… Може чи боярин? Оце я вам неправильно сказала, оце як вінок чи квітку ж ту пришиют, тоді уже молодий іде за стіл і всі сідають.

А звідки беруть цю квітку? З чого її беруть?

З вінка у молодої – дві квітки в вінку рядом. Тоді ото нахиляються, одріжут у неї і пришиють.

А хто це одрізає?

Та свашки, чи боярин.

Так от за те, шо вона квітку пришила, шось їй дарували? Було прийнято? Шоб якийсь подарунок?

Ну, свекруха платком перев’язує, як підеш снідати до свекрухи…