Digital archive of folklore

Ой з-за гори, з-за лимана
Та й синя хмара же наступає,
Ой нуме, братця же, та й наступає.

Ой синя хмара наступає же
Та дробен дощик накрапає,
Ой нуме, братця же, та й накрапає.

Ой дробен дощик накрапає же
Та синє море наповняє,
Ой нуме, братця же, та наповняє.

Ой синє море наповняє же,
А й наш карабель потопає,
Ой, нуме, братця же, тай потопає.

Ой наш корабель потопає же
Та матрос парус напинає,
Ой, нуме, братця же, та напинає.

Ой башти гнуться, шнури рвуться же,
А й у матроса сльози ллються,
Ой нуме, братця же, та й сльози ллються.

Вітер віє, повіває, аж колишеться трава, ей,
Вітер віє, повіває, аж колишеться трава.

Нещаслива та дівчина, яка любе моряка, е,
Нещаслива та дівчина, яка любе моряка.

Моряк сяде, сяде та й поїде – зостаюся я й сама, ей,
Моряк сяде, сяде та й поїде – зостаюся я й сама.

Якби й сама, сама – ще б нічого, ще й малютка на руках, ей,
Якби й сама, сама – ще б нічого, ще й малютка на руках,

А малютку звать Анютка – розпрекрасноє дитя, ей,
А малютку звать Анютка – розпрекрасноє дитя.

Як возьму я ту й малютку до сестриці до родной:
«Ти, сестрице моя дорогая, воспитай моє дитя, ей,
и, сестрице моя дорогая, воспитай моє дитя!"

А я піду, піду утоплюся протів милого двора, ей,
А я піду, піду утоплюся протів милого двора!

Первий раз я, раз я потопала – не достала в морі дна, ей,
Первий раз я, раз я потопала – не достала в морі дна.

Другий раз я, раз я потопала – скаламутилась вода, ей,
Другий раз я, раз я потопала – скаламутилась вода.

Третій раз я, раз я потопала: «Прощай, милий, навсігда!
Третій раз я, раз я потопала: «Прощай, милий, навсігда!"

По морю, по тихому розгулялася волна.
Довго, довго й ожидала парахода здалєка. (двічі)

Капітан к німу падходіть: «Что задумался моряк?»
«Что-то сєрце придвіщаєт» – отвічаєт на вопрос. (двічі)

«Что задумался матрос?
Пасматрі-ка в даль морскую: тєло женськоє пливьот». (двічі)

Моряк кинувся у воду тєло женскоє спасать.
Винул тєло й на корабель, став чєрти он узнавать. (двічі)