Digital archive of folklore

Весняночко-паняночко, де ти зімувала?
Я в лісочку на дубочку пряла на соро(чку).

Ой лели-лели,
Питається парень дівку, чи підеш за мене?
Ой не хочу я й за тебе, піду за Іва(на).

Не хочу я за Івана, піду за Пилипа,
Бо в Пилипа в саду липа, буду щодня би(та).

Не хочу я за Пилипа, піду я за Гната,
Бо й у Гната нова хата, буду я й бага(та).

Перекиньмо, подруженьки,
Через яр верьовку,
Чи не прийдуть по верьовці
Та й селянські хло(пці)?

Коло виру, виру та й широкого,
Коло Дунаєчку глибоко(го).

Ой там сиротина та ноги мила,
Вона чисту воду сколоти(ла).

Ой, де й узявся та козаченько,
Та й на вороному кониче(ньку).

Ой, став же він коня та напувати,
Та й тую сирітку проклина(ти).

Бодай ти, сирітко, більша й не зросла,
Такою малою заміж ви(йшла).

Бодай ти, козаче, та не оженився,
З вороного коня й утопи(вся).

– Як козла? Нарядили, гляди, козла, … у що, тоді шо? У солому його так, понаплітали всього, і роги, і все зробили як треба…
– Роги з соломи робили?
– А то з чого! З соломи все, усе, і врядили його соломою, кругом.
– Так це чучело робили чи чоловік?
– Нє, чоловіка! Ну кого-небудь, чи тебе, чи…
– Ага, ясно, ну шо, соломою його обвішували?
– Соломою кругом, соломою, і роги з соломи, і хвіст із соломи. Ну і водили, гляди, співали. Ну ми не водили з нею.
– А як водили, по вулицям водили?
– Ну да, на луг.
– А коли це було, на Масляну?
– Це на Масляну.
– І шо, туди люди збиралися, на той луг?
– А хто його знає… Молоденькі більше, отакі...
– А по хатам козла водили?
– Нє, нє...
– А не памʼятаєте, що співали? «Ой скочив козел в огород, в огород…»?

Ой скочив козел у город, у город,
Поїв капусту, буряки…

– Оце, на оцей голос.
– «Ой лєлі ладоми», єсть такий приспів?
– Ну, гляди, не знаю...

Ти, місяцю-перекраю,
Не світи нікому,
Тільки світи миленькому,
Як іде додо(му).

Тільки світи миленькому
Восковую свічку,
А щоб було виднесенько
Брести через рі(чку).

Річку брести, Дунай плисти
Та й не замочиться,
Щоб до тії дівчиноньки
Та й не запізни(ться).

Скрізь погасло, скрізь погасло,
В одній хаті сяє,
Ой, там моє серденятко
Вечерять сідає.

Ой, вечеряй, ой, вечеряй
Та й бери потрошку,
Як зачуєш голосочок,
То кидай і ложку.

І кричать:
– Чом не йдьош? Чом не йдьош?
– Боюся!
– Кого ж ти боїся?
– Короля!
– Король іде, земля гуде, стой, калина, не ламайся!

Та впʼєть кричать. Ото стануть: одні там стануть, другі там, і кричать.
Буду я кричать: «Чом не йдьош, чом не йдьош?». А вона буде кричать: «Боюся, боюся!»
– А як це вони кричать? Вони ж співають?

(Далі співає)

– Чом ни йдьош, чом ни йдьош?
– Боюся, боюся!
– Кого ж ти боїсся?
– Короля, короля!
– Поїхала Ганна до короля-пана,
Король іде, зимля гуде,
Стой, калина, не ламайся!

І біжать усі до купи.

– Вони хороводи не водять коло нього?
– Ворушуться там, стрибають. Хворост (?) запалять і кричать там ото, козла палять!
– Так оце козла водять?
– Да-да, оце в нас так козла палять, … на послідній день…
– На послідній день це коли, в неділю вже?
– На Масляну, в неділю…

Вийди, вийди, Іванку,
Заспівай нам веснянку,
Зимували, не співали,
Весни дожидали.

Весно, весно, наша весно,
Да що ж ти нам принесла?
Старим бабам по кийочку,
А дівчатам по віночку.

А матуся вийшла, вийшла,
Та віночка зняла, зняла,
Та віночка зняла, зняла,
Та й нелюбові дала.

Ой, коли б я теє знала,
Я би його розірвала,
Я би його розірвала
Та й нелюбові дала.

Ускочив козел у город, у город,
Ой, льолі-ладонь,
У город, й у город.
Ги!

Поїв козел лук-часник,
Ой, льолі-ладонь,
Лук-часник, лук-часник.
Ги!

Іще білу капусту,
Ой, льолі-ладонь,
Капусту, капусту.

А ще красні буряки, буряки,
Ой, льолі-ладонь,
Буряки, буряки.
Ги!

Наші хлопці дураки, дураки,
Ой, льолі-ладонь,
Дураки, дураки.
Ги!

Їдять полову як бики, як бики,
Ой, льолі-ладонь,
Як бики, як бики.
Ги!

А дівчата умниці, умниці,
Ой, льолі-ладонь,
Умниці, умниці.
Ги!

Водять козла по вулиці, по вулиці,
Ой, льолі-ладонь,
Вулиці, по вулиці.
Ги!

Та й вербице!
Та пора ж тобі й, вербице, ой же розви(ться).

Та й розвиться!
Та пора ж тобі, Іванко, ой же жени(ться).

Та й жениться!
Та ще ж міні жениться, ой же не по(ра).

Не пора!
Та ше моя Марійка ой же моло(да).

Молодая,
Та ще ж вона рушники ой же не напря(ла)

Не напряла!
Та ще ж вона й рушники ой же не наши(ла).

(Не нашила!
Та ще ж вона на вулицю ой же не ходи(ла).)

Кроповоє колесо, (двічі)
Вище тину стояло, (двічі)
Много дива видало, (двічі)
(Тума танок водила,)
Що виведе та й стане, (двічі)
По всіх дівочках погляне, (двічі)
Чи всі дівочки й у таночку? (двічі)
Лиш однії немає, (двічі)
Молодої Марійки, (двічі)
(Мати косу чесала,
А чесучи, навчала,
Не ходи, дочко, до туми.)
А та ж тума біз ума, (двічі)
Зведе дочку з розума. (двічі)

Фрагменти текста в дужках із запису 1991 р.

Понад нашим садочком,
Понад нашим вишневим,
Три місяці рядочком,
Три місяці рядо(чком). У!

Й а шо первій місяць,
Й а шо первій місяць –
Молодий Іванко!
Молодий Іва(нко).

А шо другій місяць,
А шо другій місяць –
Молодий Андрійко,
Молодий Андрі(йко).

А шо третій місяць,
А шо третій місяць –
Молодий Василько,
Молодий Васи(лько).

Ой, ти синенький та пролісочку,
Чи ї гарно тобі й у лісо(чку)?

А й так же мєні та й у лісочку,
Як тій дівчині й у мачу(хи).

Шо пізно ляже та рано встане,
Та як устане й та й запла(че).

Та й недобра ж моя та годинонька,
Шо в мене ненька й нерідне(нька).

Шо в мене ненька та й нерідненька,
Й а в мене головка й не гладе(нька).

Весняночка-паняночка,
Де ти зимувала?
У садочку на дубочку
Пряла на сорочку.

Що сорока оснує,
А ворона витче,
А білії лебеді
Та й вибілять на воді.

Сонечко блисне,
Сорочечка висхне,
А сонечко опівдні,
Сорочечка на мені.

Ой, нате вам, борисяни,
Корову з рогами,
Та й поставте Марусину
Догори ногами.

Нехай стоїть, нехай стоїть
Догори ногами,
Поки прийде та й Ванюша
З чорними бровами.

Ой, зійдемось, подруженьки,
Де вчора стояли,
А вже теї василечки
Од вітру пов’яли.

Нехай в’януть, нехай в’януть,
Нехай пов’явають,
Як зійдемось до купочки -
Вони повставають.

Ти місяцю-перекраю,
Не світи нікому,
Тільки світи миленькому,
Як іде додому.

Тіки світи миленькому
Восковую свічку,
А щоб було виднесенько
Брести через річку.

Річку брести, Дунай плисти,
Та й не замочиться,
Щоб до тії дівчиноньки
Та й не опізниться.

Усі курі на сідалі,
Півень на колочку,
Ой, усі хлопці на йулиці,
А мій у степо(чку).

Хоч він у степочку,
Дак він не гуляє,
Ой, із тихого Дунаєчка
Коня напува(є).

А кінь ірже, води не п’є,
Кінь дорогу чує,
Ой, десь мой милий, чорнобривий
З другою ночу(є).

Ночуй, ночуй, мій миленький,
Да й не прочутайся,
Ой, тії правди козацької
Да й не признава(йся).

Ой, як мені не казати,
Як буде питати?
До серденька пригортає
Й правдоньки пита(є).

Та перейди, місяцю,
Та перейди, ясненький,
Та й на нашу вулицю,
Та й на нашу широ(ку).

Та на нашій вулиці,
Та на нашій широкій
Та все хлопці молодці,
Та все хлопці моло(дці).

Та нема ні луччого,
Та нема ні кращого
Над Гришечка нашого,
Над Гришечка нашо(го).

Через тещин двір ходить,
Через тещин двір ходить,
Щоб його теща хвалила,
Щоб його теща хвали(ла).

Щоб його теща хвалила,
Щоб його теща хвалила,
Дівка Маринка любила,
Дівка Маринка люби(ла).

Дівка Маринка любила,
Теща ворота забила.

Ой, місяцю-перекраю,
Зайди за комору.

Зайди за комору,
Світи мені, молодому,
Як іду додо(му).

Як іду додому,
Ой, тоді я світить буду,
Як буду сповня(ться).

Як буду сполняться,
Ой, тоді я правду скажу,
Як буду вінча(ться).

Пішли вони вінчатися,
А піп руки в’яже.

А він мені, розсукин син,
Правдоньки не каже.

…по морю, ой, шо по морю,
Шо й по морю-морю синему,
Шо й по морю-морю синему, ги!

Ой, плывёт лебедь, ой, плывёт лебедь,
Плывёт лебедь и с лябёдушкаю,
Плывёт лебедь и с лябёдушкаю, ги!

Ой с маленькими , ой с маленькими ,
С маленькими лебедятами,
С маленькими лебедятами, ги!

Ой отколе взялся, ой отколе взялся,
Отколь взялся сизокрылый орёл,
Отколь взялся сизокрылый орёл, ги!

Ой разбил стадо, ой разбил стадо,
Разбил стадо лебядиноё,
Разбил стадо лебядиноё, ги!

Заходились левадяни
Город городити,
Шо й нікуди та й селянам
До церкви ходити.

Ой, куди ж ті та й селяни
До церковки ходять,
А за ними василечки
Запашнії родять.

Поза лісом, поза лісом,
Поза Караваном,
Чути мого миленького,
Що йде з бараба(ном).

Поза лісом, поза лісом,
Поза слобідкою,
Чути мого миленького,
Що йде з сопілко(ю).

Сопілочка-барвіночка,
Сосновоє денце,
Хто не вийде на вулицю -
Враже йому сер(це).

Враже йому, враже йому,
Враже йому трясця,
А моєму миленькому
Пошли, Боже, щастя.

Щастя-долю, щастя-долю,
Ше й добру годину,
Шо він мене пригортає,
Як малу дити(ну).