The wind is blowing, blowing

По морю, по тихому розгулялася волна.
Довго, довго й ожидала парахода здалєка. (двічі)

Капітан к німу падходіть: «Что задумался моряк?»
«Что-то сєрце придвіщаєт» – отвічаєт на вопрос. (двічі)

«Что задумался матрос?
Пасматрі-ка в даль морскую: тєло женськоє пливьот». (двічі)

Моряк кинувся у воду тєло женскоє спасать.
Винул тєло й на корабель, став чєрти он узнавать. (двічі)

«Моя мила, чорнобрива, ото сам я нє дознав».
Взяв він папір в праву руку, сам (…) упав. (двічі)

Ой хіба я в лузі не калина була,
Ой хіба я в лузі не червоная й булa?
Взяли мене поламали,
І в пучечки пов'язали,
Прийшло врем’я й пора,
Гей, прийшло врем’я й пора.

Ой хіба я в полі не пшениця була,
Ой хіба я в полі та й не ярая й була?
Взяли мене покосили,
І в снопики ізложили,
Прийшло врем’я й пора,
Гей, прийшло врем’я й пора.

Ой хіба я в лузі не травиця була,
Ой хіба я в лузі не зеленая й була?
Взяли мене покосили,
І в копиці ізложили,
Прийшло врем’я й пора,
Гей, прийшло врем’я й пора.

Ой хіба я в батька не дитина була,
Ой хіба я в батька не коханая й була?
Взяли мене заміж дали,
І світ міні зав’язали,
Така ж доля моя,
Гей, така доля моя.

Чи не було річечки утопиться міні,
Чи не було кращого й улюбиться міні?
Були річки – постікали,
Були кращі – кращих брали,
Така доля моя,
Гей, така доля моя.