​Я з книжки не знаю

Я з книжки не знаю. Як мені побувало. Тричі мене домовик давив. Один раз я, перед тим як заболіла, з сестричкою ми спали, чесно вам розказую, на кроваті, мама пішла на базарь. Ця кровать піднімається, піднімається, а тоді хоп і впала, ну, це ж вона на пружині. І воно отак на мене залізло і давить мене, а тоді кажу: (читає “Отче наш” – К.К.). Не стало. На другий день я заболіла: одібрало в мене руки й ноги. Казали ускорітельний ремотіст. (мова йде очевидно про ревматизм - К.К.)

Другий раз. Чоловік був у армії. Ну, він там болів, його прибило. Він мені не писав, а товариш його писав за його. А він пише, шо все командіровки, командіровки. А товариш мені його все описав. От я із тією дєвочкою, вже ж вона в школу ходила в первий клас. А вона мені: “Чо ти ворочаєшся, нянько?” А воно тоже ж так навалилось на мене отак, а тоді (ніби плеска в долоні – К.К.) – по щоках. А я надумала шо кажуть, “на худо чи на добро” питати. Вже я молитву не читаю, а кажу: “На худо чи на добро?”... А я тоді (читає молитву – К.К.) і злізло з мене. А ета: “Нянь, ну чого ти ворочаєшся?”– це дівчинка. Я кажу: “Ніна, встань світло засвіти, я боюся”. Вона світло засвітила, а я кажу: “Ти знаєш, по мене домовой приходив. Маать (мабуть – К.К.) Мітька прийде додому”. “А як ти знаєш?” – "Ну сказали ж, прибитий він". Через три дні Мітя прийшов додому, комісували.

А третій раз як давив ...?

А третій раз, вже як він у мене вмер. А я в хаті спала. І тоже ж так, воно мене не давило, шоб давило. А так, то під цей бік, то під цей бік. Отак, отак руками. І чую, шо руки такі добрі мужичі. А тоді так по лобу мені провело, а тоді наче мене як схватило і в отой вугол. Вже я бачу – ангели.. Це не брешу я, от так точно, як на картині намальовано. Вони мене взяли отак в угол пхнуть. А мій Мітя стоїть так, як захований… та й каже: “Пустіть її, хай вона ще поживе”. І чи вони мене на кроваті положили. Я як прокинуся нема ніде нічого. Утром же встаю, дою корову, сєпаратор в мене в кладовці, ну я ж його ото помила, пополоскать то, перед тим не полощу, думаю він же чистий, а там у мене у куточку, ….так накриті, мишами... так прикрито як би норочка була, небось вони ж побігали по сєпаратору, а я ж обично як молоко процідила чи провірила і зразу хоп кружечку, пів кружечки ссу. Як же я випила, як потаскало мене на рвоту, пече в животі. Вони ж, видно ж миші побігали по сєпаратору.. Так я тоді пальці в рот, та мать (мабуть – К.К.) разів три водою сполоскалася, а тоді ще з марганцем напилась, коров єлє вигнала. Я до вечора лежала, но видужала.