​І я почула, як двері як смикне шось

І я почула, як двері як смикне шось. І чую мужський ход, ну, твердий значить. Це…не далеко, а то прямо так, якийсь такий. Сюди пішло. Я взяла та свєт уключила, сіла і сидю. А подумаю, ну, шо ж таке, шо ж таке, ну хто ж це прийшов, як гляну – двері защеплені. Я осюди йшла... А оце оця (щось показує – К.К.). Понімаєте?

Входе, да?

Ага. І сюди він пішов. Нема нікого. Не бачу я, ні сусі не бачу. Це чесно вам кажу. Чую вп’ять. Дійшло туда, я сидю. Чую, значить обернулося, а я не бачу його. Тоді вп’ять пішло до дверей, двері як хряпнуть, двері защепне, я не бачила чи воно откривалось, но хряпнуло. В мене свєт же ж горить. Я подивилась, щепнуто і розщепнуто.