Було таке время, шо заходили сусіди

Було таке время, шо заходили сусіди, ну товариші там, мужики. Ходім шукати скарб ноччю. От приходять до одного, значить до кума цього: «Ідьом шукати». «Найду не найду, а ніч переведу, то ж робити треба. А я буду хтона». «Та ходім, куме». «Та шо ж ходім? Не піду, я заморився, рано робить нада, як бог дасть, то й в вікно подасть». І ті пішли. А ті: «А, ще бога спомина, як бог дасть, у вікно подасть». Вийшли туди десь на сторону, побачили собаку. Ну лежала собака, давно вже вона убита. Взяли собаку ту, принесли в чім-нібудь і вікно вибили, в вікно кинули. Це ж насмішка, шо він так бога споминав. Кинула: а бог зробив чудеса, шоб рознеслась слава, і брязь-брязь-брязь. «Вставай, жінко». Те все скверне удалилось, а гроші, старі гроші, золоті насипались. Вставай, збирай. Радості такої, великої радості!