На вечорницях ми шиєм, рукавця вишивали

(На вечорницях, на досвітках – В.О.) ми шиєм, рукавця вишивали, а в суботу і увесь тиждень прядемо. «Ідіть, - мама каже, - ідіть к Барану в суботу, побудьте недовго!» Пішли ми шити. А там (з нами – В.О.) одна була, Марія Лозова, і вона сидить до ночі, до хлопців! А хлопці в карти грають

у них свої вечорниці!

Ага. А ми шиєм. А вони (йдуть в хату - В.О.) до хазяїна в карти грати. І змовлюють, щоб ми лягали там спати з ними. А ми шиєм і шиєм, до утра шитимем. Що ж ми, лягатимем спати? Он, убігають хлопці до хати! А ми з Настєю Архаївською обнялись на лежанці, лежанка вузенька, щоб біля нас ніхто не лягав. Он як убігають хлопці! Вони вже вирубили лозини на нас, гукають: «Дівчата! Вже розвидняєтся!» Ми розходимося по своїх хатах, а хлопці нас вже позасідали! Настю Архаївську засів Іван Кожух, він ще з нею трошки і підгуляв, не знаю. Їй туди йти (додому – В.О.), а мені сюди. А мене засів Хведір Кудницький, може хто зна. І засів якраз біля нашого двору, там рівчак такий був, ну він в цьому рівчаку із цією лозиною. Ну отож я іду, а він до мене недослухає (невдоволений – В.О.), а я до його, що я не хотіла з ним підгуляти… Отож, виходе сміється, каже: «Ну за що я тебе буду бити?» «Ну, кажи хлопцям, що бив!» Щоб погрому на нього не було.