Носили вечерю. Та ніколи не ходили, шоб прийшли з самою сумкою

Носили вечерю.

Це коли, шостого січня ввечері дітки ходили?

Да.

Що в вечерю носили?

Та ніколи не ходили, шоб прийшли з самою сумкою. А всігда ждемо, поки мати пирогів напече. Пирогів напекли, а тоді в сумку і пішли. Прийшли ми до Марусі, Маруся зустріла нас, пироги перемінила, свої поклала.

А кутю носили на вечерю?

Та чого кутю носить? Кутю готовили дома.

Як казали?

Ну як: «Здрастуйте, з святим вечором. Прислав батько й мати вечерю вам, тьотко, й вам, дядьку». Чи, там, нема дядька, «Вам, бабусю, вам, дідусю». Ну хто є в хаті. Хто є з хазяїнів. А вони перемінили, дають їм гостинець же ж.

Коли вечеряти сідали, що повинно на столі бути?

В кого шо було. Тоді так жили, шо тоді ото кутя та якшо пирогів ізпечуть, кутя та якшо є ще шо приготовлять. То тепер готовлять, шо на поминах, шо на гульках усе однакове.

З чого у вас кутю варили?

Ми товкли тоді ячмінь і пшеницю, товкли в ступі і її тоді обварювали. Озвар варили із сухих ягід, з сухих груш.