Короваї були уряжені барвінком

Як уряжені шишки й коровай?

Короваї були уряжені барвінком і калиною. І малі (шишки - В.Г.): одна була шишка ненаряджена, а одна шишка – наряджена, коло коровая на столі лежала. Ставили дві хлібини на столі, ложили коровай на дві хлібини і об’язували королівськими (кролевецькими – В.Г.) рушниками, обмотували так боки. В кого – був, а в кого – брали рушники.

Чому одна шишка наряджена а друга – ні?

Ну одну ж (молода – В.Г.) повезе свекрусі, а одну дома ділили. Свекрусі наряжали (шишку – В.Г.). А ту (ненаряджену шишку – В.Г.) різали по кусочку й їли. (На шишки, які везла свашка і роздавала – В.Г.), отак качається кісто кругленьке, як палець. А тоді до половини отак роздавлюється. А тоді ножиком ріжеш (робляться надрізи по одній стороні – В.Г.). А тоді отак скрутиш, скрутиш, а другий (шматок тіста – В.Г.), такий самий, як пальчик, кругом унизу обгорнеш придавиш. І вона тоді красива шишечка. Мазать – не мазали, не так, як пиріжки (як ставлять пекти, так мажуть). Шоб не ма́зана (Як пояснила інформант, «ма́зана» означає «лінива». Тобто, щоб не лінива була молода («шоб не спала довго, шоб вставать уміла раненько». У контексті розповіді про свято Головосіка значення слово «мазана» за смислом ближче до «балувана», «примхлива» – В.Г.) була молода. Не мазали ні коровай, ні шишки, шоб не мазана була молода. (Ці шишки – В.Г.), як коровай ріжуть, роздають; як гостинці родичам, ото ж подарки, дають по шишці, ложять; сусідам роздають, хто бере, тому й дають.

Коровай квадратний чи кругленький?

Ні, він довгий такий. Десь санти́метрів сорок ширини, і санти́метрів сємісят дліни. Здоровий коровай, на всю піч. І вбирали: ото там і птичечки посередині сажали, так, як молодий і молода. І красиво убирали його. Пекли й у п’ятницю, і в четвер пекли, в кого коли як було времня. Я багато свайбів переграла, по скільки перемісила муки́. А тепер руки не болять. І короваї пекла. А баби старіші та хитрі! Кажуть: «Я не знаю чужої печі». А я кажу: «Як знаєте в своїй, то знаєте й у чужій». Поглядите її, знаєте, як мукички посипать і куди газету притулить. Кажу, я усе люблю вміть. (Пекти коровай – В.Г.) молодиць гукали, жінок гукали. Ну так старалися ж, шоб і чоловік був, шоб і не розводяща, отак підпаровували. А ми оце ж у сусідки пекли удвох. А кісто ж я задєлала дуже гарне ж таке, і вершок там і все. Як посадили у піч, так він як підійшов – ніззя витягти, такий здоровий.

Якщо коровай тріснув?

Та всякого було. Було й по три пекли. То тріснув, то ще шось. То, кажуть, мов, погано житимуть. Коровай пекли, й вечером приходили хлопці й дівчата і наряжали коровай. А тоді батьки їх шанували. І в молодого так, і в молодої так. Наряжали коровай і ото шишку наряжали одну, одну – ні. Ну шишка така, тільки кругле, здобне.

На шишку ліпили щось із тіста?

Наряджена, і там було таке і як дубове листячко, і шишечки́ манюсінькі, наряжали й коровай, і те, воно таке красиве було.