А тоді іще на Масниці ходили

А тоді іще на Масниці ходили. Це на Масниці, після цих же ж, мнясниць ходили вже ж на Масниці тоже. «Шума ганяли», як кажуть. Ото ж «шума ганяли». Проганяли. Тільки вечером, Як уже пізно, часів у дев’ять оце під піст уже, під піст, із суботи на неділю. У неділю ж за́говини. А то ж ходили ж «шума виганяли».

Дівчата збиралися?

Да, і дівчата, й хлопці, всі вкучі, усі в кучі. І ото хто ж не одкриває, в хвіртку ж стукають, через забор же лізуть у хату, і «шума ганяли» по всій вулиці. Наряжались в кожухи, вивертали, і намазувались сажею, шоб же ж полякать, видно хазяїна. Ну ми ж меньшенькі були. А хлопці, які то побільші вже. Ото гарбуза ще тоді на той. Прорізали дірки, свічку. Оце на Масницю «шума водили» в нас хлопці. У вікна це ж того гарбуза показували. Оце в Суботу на Масниці.

Що хазяїн повинен був зробити?

Гостинці давали і всьо. Хто зна є ж, а хто… Одну тьотку таки злякали хлопці.

Так вивертали кожуха й одягали на себе хлопці?

Хлопці. Дівчата ні.

А сажею що розмальовували?

Щоки намазували, шоб чорний же ж був. І ото хлопці видовбують же гарбуз і ото ж глаза продєлають і туди свічку.