Ага, а хрестили так

Ага, а хрестили так. Оце, як народиться дитина, зразу батько виходе на улицю. І кого первого побаче, ото кум, ото кума. Кого первого. Хоч хай йому там і шістдесят год, а їм тільки по восімнадцять, а тільки первих. У нас собственно було, знаю, як Галю хрестили. А кум такий був вже дід старий, якраз за нами жив, і сам ішов. І батько вийшов побачив. «Ти будеш кум». А мати оце… Тоді ж не називали дома, а називали їх, ото як понесуть уже хрестить, і оце якраз мою матір несли хрестить і ще одну дитину. Ну називали її, матір, дома Платанида. І так вона прожила весь вік Платанида, поки я, аж мене вербували, перед войною вербували і я пішла по митрики. Найшли: батько Лаврентій, мати Наталка. А я кажу: «Нєт, у мене мати Платанида». А вони кажуть: «Звіть, як хочете, а в тебе мати Наталка». Аякже кум прийде і кума. Прийдуть же ж із крижмом, із хлібиною.

Що таке крижмо?

Ну матерія. І в кума крижмо, і в куми крижмо. І хлібина. Це хлібину батюшка ж бере собі, а крижмо – назад. Тоді отак похрестять, а тут уже гості наскликані люди, уже повна хата їх.

Кого кликали?

Усих, хто кого хоче. Свою рідню, всю улицю.

Ну я чув, що тільки жонатих

Ні, а, конешно. Ні, ні, молоді ж ніколи не було. А тоді входять у хату ті куми, серед хати кожух простелений. Кладуть на кожух ту дитину. І так через дитину ото ж куми беруться за руку і цілуються. Кум з кумою цілуються, а дитина лежить на тому. Отак оце ж рядно лежить, оце так дитина лежить. Отак дитина, а вони отак беруться за руку через дитину і тричі цілуються. Шоб була люблязна дитина. А тоді ж і горілку п’ють уже.

У рай уводять коли?

Та то на другий день уводять після хрестин.

А як?

Приходять же ті самі, шо були й учора, похмеляться. І ото похмеляються, і вп’ять оце дитину в рай уводим. Ото на другий день після хрестин.

йому щось дарували чи ні, на другий день?

Ні, на другий день не дарували, бо дарують же на отой день, шо хрестини. Ото ж ті ж несуть крижмо, куми і всі люди. Ну, знаєте, раньше полотно. (Уперше несуть дитину в церкву – В.Г.) у піст. У великий піст, ото шо перед Великоднем. Ото великий піст ото зветься. І ото тоді вже од году і стільки не живеш, уже носе, а тоді само вже ходе. А говіть – це бог сохрани.