Папороть ото ж ідуть ото стерегти

Папороть ото ж ідуть ото стерегти. В нас ходив один, так його хлопці як нагонили! Так він після того і дньом боявся. А то ж у ліс. Оце в нас таке над За́мком (ймовірно мається на увазі Замкова гора – В.Г.) там ліс і багато там папороті. Ну її ніхто зроду не бачив, коли вона цвіте. Ну він ходив, отой Павло. Хотів же пристерегти.

А якби знайшов, то що було?

Якби він знайшов папороть, кажуть, і тоді б він оце сюди за шкуру десь запустив його, отут цвіточок отой манюсінький, казали, такий дуже манюсінький. І він цвіте отак – тільки миг! І кончилось цвісти. Якби він його вхватив і ото запустив би оце сюди, під шкуру, він би знав людську думку. Любу! Він би ото тільки глянув на тебе і сказав, шо ти оте думаєш, ти – оте думаєш.