Щоб пішов дощ, ходили з батюшкою, несли хрест

Щоб пішов дощ, ходили з батюшкою, несли хрест, на якому був прив’язаний рушник. Йшли на кладовище, де стояв главний хрест. Хрест був великий, становилися біля нього і просили дощу. Раніше поряд з хрестом стояла часовенька. На кладовищі викопували невелику яму і виливали сім відер води. Підвішували жабу. В землю встромляли дві палички, між ними клали перекладину і на перекладину за задні лапи підвішували жабу. Перед дощем крутять ноги, руки. Низько-низько ластівки літають, аж землі торкаються. Питухи здорово співають. Є такий бур’ян, коли його зрубаєш і біля того місця мокро, то через день піде дощ. Зімою, коли нахмарює – буде відлига. Коли цибуля не закуталася добре в кожушок, буде тепла зима, а як закуталась – холодна. Коли з дерев довго не опадає листя, то буде довга зима. Коли потемніє ліс – буде відлига.

Коли райдуга на небі, казали, дощу не буде. Клечання (після свята Зеленої неділі – Н.О.) зберігали на горищі, щоб грім хати не запалив.

Коли довго не було дощу, а тоді пішов – вибігали і кричали:

Дощику, дощику припусти,
На бабини капусти,
На дідове сіно,
Щоб так і присіло.

Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику.