| Рубрики: |
Михайлове чудо
Народні вірування |
|---|---|
| Населений пункт: | с. Довжик, Золочівський район, Харківська область |
| Респонденти: | Зінченко Поліна Петрівна (1936), Кулішової Лідія Петрівна (1935), Ісаєнко Галина Федорівна (1939), Сучкова Галина Яківна (1939), Марченко Раїса Захарівна (1937) |
| Збирачі: | Наталія Олійник, Мирослава Семенова |
| Дата запису: | 20.07.2000 |
| Транскриптори: | Наталія Олійник |
Чоловіка мого звали Михайлом. Ми не знали що свято було Михайла. А чоловік і каже: “В погребі погнили підставки, я піду в лісополосу, зрубаю дерево, щоб замінити”. Взяв сокиру і сина меншого взяв, і пішли вони в лісополосу. Він все у мене вмів робити, чи він дров тих не рубав, чи він дерева того не рубав, то каже, раз ударив по дереву сокирою, а вона скользнула, ніяк не взяло дерева, скользнула сокира і все. Другий раз ударив, опять скользнула. Третій раз ударив і в ногу, і так розсік ногу, що їздили в лікарню зашивати рану. В цей же день чоловік моєї сестри щось узяв різати і він палець собі дуже обрізав. Третій зять у цей же день теж руку собі порізав. Так що для нашої сім’ї це свято дуже і дуже примічатільне.
