Одна вчителька розказувала

Одна вчителька розказувала: “Ходила я з Миколою, встрічалися, і кругом мене кішка ходе і ходе. А я була на квартирі і в мене була хазяйка маленька ростом і звали її “куколка”. Приходю я додому і кажу: “Бабушка, кругом мене кішка ходе і ходе”. А вона каже: “Ти з Миколою не будеш!” Та куди там не будеш, такі розставання, такі поцилуї. Ну тут тобі Микола – прийду сватати. Я ж прийшла додому, накриваю стіл, все готовлю. Вісім часов – немає, девять – немає, десять – немає, одинадцять – немає і дванадцять – немає. На другий день чую, що він пішов свататися до моєї подруги.

Бабушка розказувала, вони жили в Деркачевому яру, у діда там імєніє було, вони пасли баранів. От біжить один баранчик і пастух хотів погладити його, та й каже: “Барашка, барашка!”, а воно, каже, відскочило, та “барашка, барашка” і де й ділось.

Зустрічалася я з учителем. Стояли ми біля забору, хвіртки не було, і де не взялася собака, така, як теля і тільки гух між нами, прямо по грудях пролетіла. Так ми з ним і розлучилися.

Мій батько зустрічався з дівчиною і на побачення йому треба було йти через кладку. Як він йшов, то так комиші шелестіли, так шелестіли, що йому страшно було йти. Ходив він до тієї дівчини, та так і не побралися з нею.