​Як були ми ще дівчатами

Як були ми ще дівчатами, то пускали на воду вінки. Це робилося в ночі на Купала. Запалюємо свічки й пускаємо, щоб вінки пливли за водою. То є така ворожба: якщо вінок пливе добре і свічка горить, то дівка заміж піде, а якщо вінок крутиться на місті – ще дівуватиме. Якщо відпливе вінок далеко й пристане до якогось берега, то в нас казали, що туди й дівка заміж піде. Звичайно, хлопці слідкують за тим, як дівчата пускають на воду вінки, вони збираються на протилежному березі. Коли вже парубок гуляє з дівкою, то старається зловити її вінок. Часом хлопці й на човни сідають та пливуть ловити вінки. Кожна з дівок плете вінок так, щоб його впізнав її парубок: чи вплітає велику квітку якусь, красну чи білу, чи ще щось. А вже на другий день хлопці хваляться перед дівчатами тими вінками. Коли пускають вінки на воду, то співають: «По садочку ходжу…».