Корова була в нас

Корова була в нас. Стара хата тут була і за хатою «сутки» (суточки – Н.О.) по-нашому називали. Сутки – пристройка, з криші спускалась, метра два ширини, по всій длінні хати. Там було порося і часть занімала корова і теля там було. Виганяєм утром корову, вона мука. Стане доїти, не все молоко. Були такі случаї, відьма. Були тут у нас дві жєнщіни, такі шо ходили ноччю, доїли коров чужих. Шоб у нас хтось у сарай увійшов, засов у сарай із хати. Засувався, так шо ніяк не можна було туди зайти в сарай. Корова виходе мокра (з сарая – Н.О.). Проходе время, молока мало і корова мокра. Одно время весною, тепло так, сонечко. Я вийшов надвір за хату, дивлюся, а там гадюка лежить здорова сіра, іскрутилася у бублик. Спить на сонечку. Я взяв лопату і відсік їй голову, як потекло молоко, скільки калюжа набігла молока. Значіть вона пробирається і сце корову. І корова боїться, вона ж зна, єслі вона буде возражати, вона її вкусе. А це часто було на пасьбі (на пасовищі – Н.О.), вона хоче корову посцати, і по нозі піднімається до дійки. Яка корова не дається, брикається, вона її обізатєльно вкусе. І тьотка була у мене, спіціально ворожила од гадюк.

А що вона робила?

Не передала вона міні, передала старшій сестрі.