А на другий день молоді несуть снідать.

А на другий день молоді несуть снідать. Од молодої несуть снідати.

Це її родичі?

Да, дівчата несуть, і хлопці, і рідні там сестри, брати. Я знаю, тут у нас на улиці була свайба, я вже тут замужем була… так ми на брід там носили снідать: сорок душ! Цілий день ото у дорозі були. Оце як приходять сніда́льниці, так їх там не пускають, вобщім, таке, інтересне дійство було.

А чому не пускали? Хто?

Ну, ото ж там ми як ішли, так один там таке: попіл, а тоді чобіт резиновий драний, і як він набере того попілу, а тоді як пшакне тим попілом! А шанували, так, так гарно шанували! Тоді ще це, ну хай може піїсят п’ять років це уже було, шо у мене вже сама старша донечка була, тоді ще де таке було це морожене? А то отакі миски накладали морозива – льод видно ж був у погребі... вони там коло річки жили. І ото так шанували сніда́льниць харашо. Ми цілий день були в дорозі І ото ж ідем, і танцюєм, і співаємо, і весело… Сорок душ ішло у сніда́льниці!

Мало значення вони заміжні чи ні?

Тоді вже не було разниці.