А тоді ж кашу варили

На цьому весілля закінчувалося, чи було якесь продовження?

А тоді ж кашу варили.

У який день?

У понеділок, як у кого в вівторок.

А хто її варив?

Ну тоже ж свайбани.

Ті самі всі гості?

Да, у молодого самі собі, а у молодої – само собі.

І правда кашу варили?

Варили.

З чого?

М’ясо, пшоно, картошка. Батьків сажали за стіл. Як гарбузи були, так з гарбуза видовбуть такі як миски́, ложки, на палках або з курячих лап. Батькам насиплять, ще й кашу насолять: «Їжте»… Шуткували. Або дерев’яні ложки – отакі довгі держаки, шо одне одному батьки дають, бо у свій рот не попаде. Ну, шутки такі були, прибаутки всякі. Батьків же возили катали, звались уже батьки ненужні, раз невістка – батьки ненужні.

А на чому катали?

І на возках, ночвах, і хрещених катали. Інтересне було. Тепер такого нема. І качали… Оце вже послєдній день весілля. А в середу приходе молода в гості.

До батьків?

До батьків своїх і ще й не сама, ще когось із молодого родичів бере: або хлопчика, або дівчинку там, ну когось.