Ну, раніше ж так: дівчат купали в любистку

Як доглядали дитину відразу після народження?

Ну, раніше ж так: дівчат купали в любистку, шоб хлопці любили. У травах купали… Було ото купіль наллєш, сінця покладеш (це тра́ви, щітай). Тоді застелиш, водичка така аж чуть зеленуватенька, кладеш дитя в отой аромат і купаєш…

А міряли?

Міряли, міряли. Я міряла своїх діток.

Це ото ручку до ножки?

Ага. Ліктик отак же ж.

Були якісь такі, шо дитинка кричить чи не спить?

Та тоді ж більше як похристять, хоч і нелегально, так до бабок же носили. … Тоді в’язали діток. Тепер же бачиш, і ручки отак, і ножки у ползунках. А тоді у пелюшечка, підгузничок. Оце підгузничок, тоді меншенька пелюшечка, тоді ще більшенька. … Тоді більшенька, шой плечики затой. А тут же “повивач” звався. Отак вірьовочка ж. І оце так, де плечики оце так. Тоді отак обвихували де ножки, за колінцями. І назад, і отут в’язали нижче колінок. Дитинка спала харашо, вона не кидалась… Я й куклу давала… У два слоїки марлічка, а на молоці намочують печєннічка чи білого хлібця умочуть у молоко. Дадуть, воно й смокче… Зав’яжуть, і ото так годували… А тоді вже як стане ходить, так ото так: насипеш на стілець густенького, шо ще ложечкою не вміє їсти, і воно кругом стільчика бігає: ось квасолинку взяло, ось бурячок, ось картошечку… і учиться їсти, а тоді вже ложечкою, тоді з чашечки п’є ж уже і молочко, і все… Ото як родиться дитина, так можна і мале порося брать, бо хватало молока.

А не пам’ятаєте колисок?

Ні, люлька була, така із рогозу сплетена… ото з такого, як з корзини.

А вона була підвішена?

Ні, стояла.

А співали колискових?

Я знаю бабуся моя гляділа перву, так співала оцю колискову: «Кукуріку, півнику, гайда-гайда, була в мене дівчинка гарна-гарна. І хліб пече, і мак товче, і квасольку луще, ще й очки приплюще».