У нас там у лузі криниця Дирківська була, вона, мать, і зараз є

У нас там у лузі криниця Дирківська була, вона, мать, і зараз є. Там мій дід жив. А тоді у лузі багато було деркачів, і кричали ото – дир-дир, дир-дир. А мій дід чи прадід сказав: Ах ти, бісів деркач! І його прозвали Деркач. Так я й досі баба Дирчиха. Пегасіївська криниця мать зараз засипалася. А Дирківська криниця – бив родник з під гори. Отут вони на горі жили, а тут болото, а там був луг. Криницю не копали і не чистили, а вода була от і до, така добра. Як оце стала станція (зупинка електричок – Н.О.), у кажного стали колодязі, в кажного (люди стали жити краще, можно було дістати необхідні матеріали, кільця тощо – Н.О.). Де приходилось, там і копали. Вода у нас скрізь є, і в погрібах. Були спеціалісти, які колодізя копали. Міні колодязь копав Сухов. Тоді сідали, пообідали, бутилу самогону з буряків налили, гроші заплатили і все. Журавель на Даньковій криниці. У нас же ж були тоді тіки у багатих колодязі. До 60-х годів колодязів було мало. На нашій вулиці був один колодязь у баби Саньки і ввесь крайок ходив до неї.