Відьми могли погане зробити

Відьми могли погане зробити корові або молоко забрати. В Зімовеньці рядом з нами жив мій рідний дядько. У нього була жінка, вона відьмувала. І от коли ми заімієм корову, пока зімою стоїть у сараї, молоко дає, як випустили на попас – молока немає. Поїхали ми в село Яблучкове, там був дєдушка, який відворожував. Сестра моя до нього їздила. І коли сестра приходе додому пізно, часів в одинадцять ночі, ми з мамою стояли на вгороді, вижидали. А в це село треба йти через ліс, а тоді вовків було багато, страшно було ходить. І коли зашаруділо шось по огороду, а мама окликнула: “Зіна!” А вона: “Да!” І тільки підійшла Зіна, іде оця Тарасовна, відкриває калітку, ми ж стоїмо всі троє мовча. Вона мовчки заходе на огород, калітку одкриває, підходе до Зіни, та: “Тьху!” Повернулася і пішла мовчки. Цей дєдушка казав так: “Утром рано-вранці треба встати в три часа, затопити піч, нічого не становить (варити їсти – Н.О.). Водичку, шо принесла сестра, вилить у горщечок глиняний і поставить варить. Як тільки закипатиме горщечок, вона прийде до вас у хату і буде просити, щоб вийняли горщик, не виймайте, ото її кипить душа там”. Правда, приходила і на мою маму каже: “Марфо, шо то в тебе в пічі кипить?” “А тобі нада?” “Витягни, горщок розвалиться”. Мама каже: “А тобі нужно, що горщок розвалиться? То душа там твоя кипить!” Вона, значить, хвата рогачик витягать горщок. Мама її вигнала з хати. Після цього коровка, слава тобі Господи, доїлася харашо. Дєд казав, шо трудно її взяти, бо вона живе від вас по праву сторону, якби по лєву сторону від схода сонця, то легше було б з нею бороться. По розказам, її бабушка, материна мама, відьмувала, і передала внучкє своїй, і ця занімалась цим. Якщо від покоління до покоління передавать, то сила у відьми збільшується. Оця предача велася із поколєнія до поколєнія, від матері до дочки. Вона так важко і вмирала, бо дочка її не взялася за це діло. Коли вона умирала, в неї дуже трудна була смерть. Вона попросила приподнять сволок. Не могла умерти, поки не приподняли сволок.