| Рубрики: |
Розповіді історичні
|
|---|---|
| Населений пункт: | с. Шийківка, Борівський район, Харківська область |
| Респонденти: | Полтавцев Олексій Григорович (1926), Полтавцева Галина Олександрівна (1925) |
| Збирачі: | Наталія Олійник |
| Дата запису: | 03.07.2001 |
| Транскриптори: | Наталія Олійник |
Після революції куп’янська міліція їхала розбивати банду в Чернещину. Їхали з гармошкою, співали, доїхали за Монтівку, а один з дідів сказав: “Їдь, їдь, туди їдеш співаєш, а як ти відтіль – будеш тікати!” І так і получилося. Доїхали вони до яру Красного, розпрягли коней і сіли обідати. А по шляху їдуть два вершника, а вони кажуть: “О, розвєдка їде, ну хай їде, ми ось їх полохнемо”. То вони їх отвлікали, а банда як налетіла на них по яру з Чернещини і перерубали 12 чоловік, а було їх чоловік 20. Всі вони поховані у братськой могилі у Монтівці. Їм у рот було понапихано і табака, і землі.
Ярки є: Кислий, Крутий. “Гостра могила” – це був насипаний курган де козак похований.
Коли копали Монтівський ставок, знайшли склеп: жінка і чоловік були поховані у гробах. Жінка у прикрасах, а він з бутилкою водки.
У нас була бабушка Костиха і ходила в Єрусалим, кажуть: “Бабушка Костиха вже в Єрусалим пішла”. І ото три года її не було.
Був богатий чоловік Кочин, у нього були сини. Як революція пройшла, стали роздавати землю і Монтівці пішли ділити туди землю. А сини Кочина налетіли на їх, сильно побили: “Ви землі захотіли?” І землі у рот понапихали. Те поле так і зветься – “Кочене поле”.
