| Рубрики: |
Вербна неділя
Великдень (Паска) |
|---|---|
| Населений пункт: | с. Большетроїцьке, Шебекінський район, Бєлгородська область |
| Респонденти: | Мішкова Раїса Олексіївна (1930) |
| Збирачі: | Наталія Олійник |
| Транскриптори: | Наталія Олійник |
Свячену вербу заносять у хату і вона должно годами висіти. Вербою можна лічитися і заварювать. Рано до сходу сонця встаю, іду, виламаю вербу, приходю, хльоскаю і кажу:
Не я б’ю,
Верба б’є.
Уставай, не хворай,Великодня дожидай.
Ось недалечко
Красне яєчко.
Вербу, якою хльоскала, упихну за шофинер. В церкву коли я йду, наламаю пучок верби і піду, то вона вже буде свячена.
На Паску ми несемо яйця, паску, огірки, канхвети, колбасу, яблуко, пічєння, сіль, все це накриваємо полотєнцем. В церкву сало нільзя заносити, як побачуть, то мене вигонють. На Великдень коли святять, то тайно беруть його, шоб ніхто не знав і святять все на дворі. Розгівляються кусочком паски і яїчком. Шкаралупи віддаємо курям. В Большетроїці ми приходимо з церкви, всі в 10 часов піднімаємося йти на кладовище, як на фронт. Біля могилки своїх рідних розкладають, а тоді підходять один до одного, поминають.
