​Раніше було основне зіграти весілля

Рубрики: Вишивання

Покрова

Сватання
Населений пункт: с. Большетроїцьке, Шебекінський район, Бєлгородська область
Респонденти: Мішкова Раїса Олексіївна (1930)
Збирачі: Наталія Олійник
Транскриптори: Наталія Олійник

Раніше було основне зіграти весілля, можна було і не розписуватися. Я з своїм чоловіком розписалися, коли народилася дитина. До Покрови сватали, казали: “Покрова – зареве дівка, як корова”. Начинали грати свальби. В маї свальби не гуляють, кажуть: “Вся жизнь буде маяться”. Коли йдемо сватати, печемо хлібину, дєлаєм її багатою, украшаєм. Робили з тіста хрестики, квіти, писали годи (той рік, у якому йшли сватати – Н.О.). Зверху посипали цвітним пшонцем. Без хліба-солі і пляшки сватовство не ісполняється. Хліб несли у рушникові, старалися, щоб рушник був гарно вишитий, щоб сказали: “З яким рушником свати прийшли!” Сватати ідуть старі люди, саме старші, які є у роду, батько, мати, тьотки, дядьки, саме більше – шість-вісім чоловік. Староста, сват підходять до двора, просяться переночувати. Стукають, їх запитують: “Хто там?” “Та йдемо купувати скотиняку, тьолку. У вас тут нема в селі?” “Та заходьте, переночуєте”. На порозі віддають хліб, сваха (мати молодої – Н.О.) забирає і припрошує до столу: “Сідайте сваточки, сідайте”. На стіл мати молодої кладе і свій хліб, а коли вже свати йдуть додому, їм дають хліб. Коли всі сіли за стіл, молода розріза хліб, який принесли свати. Сватів перев’язували: батька та чоловіків рушниками, матір та тьоток платками. Так було, як я своїх синів женила. Посватали, ми йдемо додому, а молодий оставався у молодої. Свати нам дають свій хліб на рушникові. Це зараз модно стало в гладь рушники вишивати, а раніше вишивали хрестиком, кружево по краях було.