​Коли раніше були комуністи

Коли раніше були комуністи, то їм гроб і кришку оббивали красним матеріалом, а наверху з білої матерії нашивають хрест. Подушку набивають сіном або стружкою. Коли хоронять, в домовину кладуть дрібні гроші. Мідяки кладуть, шоб покійник за цю мєлочь викупив собі місто. Гроші кладуть у костюм в потайний карманчик для чоловіків і для жінок у біленький платочок і під руки, а в руки ставлять хрест (маленький – Н.О.). Проходна (на той світ – Н.О.) – це вінчик. На шию надівають маленький хрестик. У нас зроду нікого без обуві не ховали. Даже мужчину у тапках не ховають, це считається позор у нашому селі. У кожного должні бути нові тухлі. У сусіда були дуже пухлі ноги, йому ніякі тухлі не надінеш і він уже лежачий був. Він попросив мене, шоб я йому пошила білі тапки. Я поміряла, пошила, принесла, він ще живий був, і такий довольний був, шо я йому тапки пошила. Коли дівчина досягає весільного віку і помирає, її в домовину одягають, як молоду: і хвату, і вінок, і плаття вінчальне. Хлопця брали виконувати роль “жениха”, і він був поряд з нею поки й поховали. Такий звичай у нас і зараз. Хлопець наряжався, як жених: чорний костюм, біла рубашка, квітку до грудей чіпляли.