​Коли поминають, то на стіл

Рубрики: Поховально-поминальні звичаї

Забобони
Населений пункт: с. Большетроїцьке, Шебекінський район, Бєлгородська область
Респонденти: Мішкова Раїса Олексіївна (1930)
Збирачі: Наталія Олійник
Транскриптори: Наталія Олійник

Коли поминають, то на стіл кладуть тільки ложки, а вилки – ні, бо, кажуть, накалуються. Ставлять “канун” – наколочений мед з водою, у який тричі треба вмочити кусочок булочки або кусочки булочки переливають кануном, і треба тричі взяти ложичкою. Коли поминають, хочеться тобі чи ні, а ти повинен тричі попробувати з каждої посудини (страви – Н.О.). Коли сідають за стіл поминати, а хоч встають (з-за столу після поминів – Н.О.), співають псальми. За покойником не можна дуже плакати. У нас Льоню убило током. Пішов у баню і убило. Він молодий ще, двоє діток маленьких осталося, близнят. За ним так плакали. І сниться, він каже: “Шо ви робите? На мені нема сорочки, все вже попріло”.

Молоду жінку убило в кінотеатрі током і вона була несвободна (вагітна – Н.О.), на могилі висадили розу. І сниться родітєлям, шо вона каже: “Ну, шо ви посадили, мені не підійти, не обійти, я вся обідрана”. Батьки пішли і викопали ту розу. На могилах можно саджати всі цвіти, ну тільки не колючі. Садять дерева: сосни, ялинки, яблуньки, сливи. Уже дерева плодоносять. Жінка, яка садила дерева, приходе, сама рве і роздає людям.