| Рубрики: |
Поховально-поминальні звичаї
|
|---|---|
| Населений пункт: | с. Большетроїцьке, Шебекінський район, Бєлгородська область |
| Респонденти: | Мішкова Раїса Олексіївна (1930) |
| Збирачі: | Наталія Олійник |
| Транскриптори: | Наталія Олійник |
Поминають на сорок днів печуть “драбинки”. “Драбинку” випікають до тридцяти сантиметрів завдовжки і чотирі перекладени. “Драбинка” виносить душу з хати. Столик застилають полотенцем чи платочком, ставлять фотокарточку покійного, іконки і кладуть драбинку. Читають молитву “Царю Небесному, Утішителю”, шоб Господь ізбавив його од вєчних мук. Молитву читають тричі. Господарі прощаються з покійним (фотокарточкою – Н.О.), відламують кусочок драбинки і кладуть під святий вугол на вулиці на кирпичинку. Розламують драбинку і скільки людей не є у дворі, дають по кусочку, а тоді входять у хату і роздають по кусочку драбинки всім, хто прийшов пом’янути. Це робиться до поминального обіду. Я поїхала на помини своєї двоюрідної сести на сорок днів в Шебекіно взимку. І в хаті десь взялася муха – це, мабуть, десь із шпарки вилізла. А женщіна, яка чита, каже, шо це – душа покійної прилетіла.
Поминати ходять в год, в три, на день народження покійного. Поминають в год вдома, годовщина називається. Коли приходять поминати на кладовище, на могилі світять свічку. Коли залишається у пляшці, то оставляють там пляшку і стаканчик.
