Раньче ж з батюшкою виходили в поле

Рубрики: Дитячий фольклор

Викликання (заклички) дощу

Молебни
Населений пункт: смт Малинівка, Чугуївський район, Харківська область
Респонденти: Янкова Ольга Григорівна (1952) (с. Карильське, Коропська громада), Удочкіна Раїса Олексіївна (1940)
Збирачі: Наталія Олійник
Дата запису: 03.02.2019
Транскриптори: Наталія Олійник

Коли довго не було дощів, що робили?

Раньче ж з батюшкою виходили в поле, молилися шоб дощ пішов. Поки вернуться, а дощ піде. А оце ж раньче люди дужче вірували, чим щас. Батюшка іде перший, а вікони несуть, хто прислужує в церкві і співають.

Які ікони несуть?

Несуть Ісуса Христа і Ніколая Угодніка.

Що ще там робили?

От приходють у поле, читає він молитву (батюшка – Н.О.), вода якась у нього священна, він поливає. Поле поливає три раза навперехрестя.

Поливає у одному місці, чи різних?

У разних, він поливає як угол три раза. Раз поллє, перехресте, другий раз і третій.

Як це?

Батюшка і всі стоять на полі і повертаються на чотирі вугли поля. Він вроді як усе поле полив. І буває ідуть із поля і такий ливень піде.

Що приказували коли не було довго дощу?

Дітворою вискочимо на двір:

Дощику, дощику, припусти,
Та на наші капусти
А ми будем Богу молиться,
Христу поклониться.

Босяком?

Да. Та і купались в болоті, а щас спробуй покупаться в болоті.

Сонечко, сонечко,
Вигляни в віконечко,
А то дітки плачуть,
Сонечка не бачуть.

Це ви казали чи приспівували?

Та отож ми гуртом дітвора вискочимо і кричимо.