Рубрики: |
Дитячий фольклор
Викликання (заклички) дощу Молебни |
---|---|
Населений пункт: | смт Малинівка, Чугуївський район, Харківська область |
Респонденти: | Янкова Ольга Григорівна (1952) (с. Карильське, Коропська громада), Удочкіна Раїса Олексіївна (1940) |
Збирачі: | Наталія Олійник |
Дата запису: | 03.02.2019 |
Транскриптори: | Наталія Олійник |
Коли довго не було дощів, що робили?
Раньче ж з батюшкою виходили в поле, молилися шоб дощ пішов. Поки вернуться, а дощ піде. А оце ж раньче люди дужче вірували, чим щас. Батюшка іде перший, а вікони несуть, хто прислужує в церкві і співають.
Які ікони несуть?
Несуть Ісуса Христа і Ніколая Угодніка.
Що ще там робили?
От приходють у поле, читає він молитву (батюшка – Н.О.), вода якась у нього священна, він поливає. Поле поливає три раза навперехрестя.
Поливає у одному місці, чи різних?
У разних, він поливає як угол три раза. Раз поллє, перехресте, другий раз і третій.
Як це?
Батюшка і всі стоять на полі і повертаються на чотирі вугли поля. Він вроді як усе поле полив. І буває ідуть із поля і такий ливень піде.
Що приказували коли не було довго дощу?
Дітворою вискочимо на двір:
Дощику, дощику, припусти,
Та на наші капусти
А ми будем Богу молиться,
Христу поклониться.
Босяком?
Да. Та і купались в болоті, а щас спробуй покупаться в болоті.
Сонечко, сонечко,
Вигляни в віконечко,
А то дітки плачуть,
Сонечка не бачуть.
Це ви казали чи приспівували?
Та отож ми гуртом дітвора вискочимо і кричимо.