Коли дружкували, то співали!..

Як оце у вас дружкували? Шо ви робили, коли вас запрошували?

Співали!.. Світилка – це сестра молодого, вона із цвітками сидить.

А якими цвітками? От розкажіть про ці цвітки.

Ну букети отакі, сухі цвіти.

В цей букет шось стромлялося? Він тіки букет чи там шось було всередині?

Нема нічого.

Букет і все?

Букет і все, сухі цвіти.

А чого ж вона тоді світилкою називалася?

Ну хто й зна чого вона називалась світилкою…

То шо свічка в неї в букеті була, просто шо у вас свічка кудись пропала… Мабуть ото, як вінчання пропало, так і свічка пропала.

Видно свічок не стали ложити і все.

Ну букетик в вас був. Які сухі брали цвіти? Чи паперові?

З бомаги, такі як оце ж…

Не такі, шо засушені квіти?

Ні-ні-ні!

Бумажні, да, робили? Як вінки оце робили?

Бомажні!

А в вас оті вінки, шо ви ще пам’ятаєте, от найстаріші вінки – вони шо, воскові робилися?

Із воску ше: цвіточки ж (і такі розовенькі цвіточки у воск устромлялися) і воскові такі “сливки”...

Капельки? “Сливки”?

Спіральки такі покручені…

А, іще спіральки покручені оці були? І пучочки оцих сливочок, да?

Да.

Побагатеньку так робили? З рожевими квіточками…

Да, да., красіво отакечко.

А зелені листочки додавали до цього?

Були! Були і зелененькі листочки.

І на груди оце ж з цього робили квітки?

І на груди цвіточок. І всім же дружкам цвіточки, і бояри…

А оту “квітку”, шо молодому пришивали, з чого робили? Таку саму робили?

Таку саму, як і молодій.

Так їй же ж спочатку на вінок її чіпляли, так?

Ні. І у вінку, а то і на груді вже в молодої…

А ото, шо пришивали молодому на шапку колись? Пришивали в вас? “Квітку пришивати” – було таке? Це ж не на груди, це ж на шапку чи картуза

Та пришивали ж… А од чого они одрізали?..

Від вінка, кажуть, молодої обрізали. Тіки я не знаю як у вас, це в Любівці нам сказали…

Та й в нас так було! Шо одрізали і пришивали тому, (молодому – К.К.)… Співали ж: “Із Києва швачка…голочка тоненька, ручечки біленькі…”. Уже я забула якось… Шо ото ж пришивала вона, її викупали ж – молодий викупав же, платив.

І тоже, якісь же ж пісні під цей викуп (співалися – К.К.)?

Ну канєшно ж, співали!

А коли гільце робили, якісь пісні співали про гільце? От якісь спеціальні, шоб коли гільце робити...

Ні, не співали наче. Ну співали вечором, а хтозна які… Та багато ж пісні співали для молодої…

А коли це молода по платок прийжжала?

У суботу.

Ага. До молодого по платок?

Да.

А як, хто там який платок давав?

Ну як: оце ж дружки збираються і молода ж; ідемо ж до молодого – із молодою по платок.

Це вранці було чи в обід?

Ну, не вранці, а часів… мать (мабуть – К.К.) десять… Та не впускають!

Ну так от ви підходите, дружки й молода, і шо там?

Ну та тож співаємо…

Так а хто платок вручає?

Свекруха в’яже ж.

Готує платок для молодої? Як в’яже?

Да. Перев’язує навперехрестя. Так забула, чи на лєву? Мать на праву ж сторону.

На праву сторону – це як, через ліве плече? Ні навпаки! З правого плеча на лівий бік.

Воно ж січас руки якось ізв’язують, а тоді ж через плече перев’язували.

І це вона просто приходить до свекрухи, її перев’язують? Чи шось там ще вона робить?

Чого? Сидимо за столом, горілку п’ємо, їмо он, понапиваємося… А тоді ж перев’язали – ну і додому ж вертаємося, тоже з піснями.