Батько і мати запрягали коня, сани

Рубрики: Різдвяні святки

Різдво

Страви

Напої

Розповіді історичні

Вечірники

Водіння Кози
Населений пункт: с. Новоолександрівка, Вовчанський район, Харківська область
Респонденти: Здор Марія Маркіянівна (1924)
Збирачі: Наталія Олійник
Дата запису: 21.07.2003
Транскриптори: Наталія Олійник

Я їздила. Батько і мати запрягали коня, сани. І отам Софіївка, Дорошенкове (села – Н.О.), туда я носила вечерю матері хрещеній.

З батьками їздили?

З батьками. Давала вона чашичку насіння гарбузового і все, а тоді мисочку куті, сахарем посиплена. Ячмінь товкли в ступі і пшеницю. Кутю варили більше з ячменю. На покуть клали сіна жменю, тоді туди ставлять горщок чи чавунець з кутею.

Хто вносив сіно у хату?

Бабушка, або нас (дітей – Н.О.) кого пошлють.

На покуть ставили і узвар?

Кутя і узвар. 7-го Різдво, уже там і холодець був, і все було. А кутю їли 6-го, оце ж вечерю носили. Вечеряти сідали, коли зірочка на небі з’явиться. Мороза кликали вечеряти. Якось по хаті ходили, на двір виходили.

Хто ходив кликати Мороза на вечерю?

Батько. На стіл клали сіно, а потом накривали настольніком (скатерть – Н.О.), скатьорка.

Як сіно розкладали?

По всьому столі розкладали тоненько.

Куди потім дівали це сіно?

Тоді його складали і на Чістий четвер, під паску варили отвар з нього, з отого сіна, і мили голови, купалися. Усе собирали зі столу і покуті у сумку, і на Чістий четвер варили отвар. Звізду не носили. Водили козу. Кожухи вивертали, лице мазали і сажою, і красним буряком щоки. Коза мекала, ввели на поводочку в хату, а вона ж, коза, балується.

Комсомольців і піонерів вчили у школі не ходити колядувати і щедрувати.