Молодий їде по молоду, тільки шоб не по парам, шоб не парні були

Що відбувалося на перший день весілля?

Молодий їде по молоду, тільки шоб не по парам, шоб не парні були. Коли їхали на вінчання, співали: “Ой жаль мені хорошого двору…” І оце повінчалися, приїхали до молодої, молоду ж забирати. Як привезуть молоду, так брат чи сестра заводять (молоду – Н.О.) кругом столу. Большинство брат заводе молоду за стіл, садове і сам сідає коло неї. Сватів до двору не пускають. Вони кричать: “Ой доки ми та й стоятимем, Сиру землю та й топтатимем?” Молоду посадили за стіл, тоді молодого ведуть, а він (брат – Н.О.) не пускає його. На палки наліплено ріп’яхи, обороняється. Вони тоді йому дають чи канхвети, чи гроші. Одкупляються, він тоді встає, а молодий сідає. Молодих на посаді садовили на кожух, шоб вони були багаті. Це за столом простиляють кожух і садовлять на кожусі. Молодому пришивали квітку до картуза.

Як передавали картуз?

На тарільці передавали картуз свашкам. Свашка передає другій свашці, шоб пришити квітку. Вінок (так на Харківщині називали квітку, що пришивали молодому – Н.О.) пришивала свашка, становилася на стулку, шоб її було видно.

Свашки були дорослі?

Дорослі. Коли зятю до хуражки (так називали головний убір молодого – Н.О.) пришивають цвіточок, співають: “Зять на мене та й не дивиться… “ Коли пришили цвіток, кажуть: “А за цю вість, чарок шість, а з шести на дванадцять перевести”. Це за ту квітку, шо йому прикололи. Красненьку таку зроблять, на булавочку і ото йому приколюють.

Чи була світилка на весіллі?

Світилка перев’язана красною лєнтою з правої на ліву сторону. Держала “міч” ізроблений із васильків, устромлена туди свічка. Коло свічки тоже лєнта прив’язана.

Свічка була одна чи дві?

Одна. Співали: “Світилку принесли в колоші, Шоб не з’їли воші…”. Свашці співали: “Свашка–неліпашка, Шишок не ліпила… “. Боярину: “Боярин сів на лавку…”.