Заходили і провіряли постєль свашки

Рубрики: Краяння короваю

"Чесність" молодої

Рядження ("Циганщина")

Післявесільні викупи та розваги ("Житниця")
Населений пункт: с. Студенок, Ізюмський район, Харківська область
Респонденти: Морковіна Раїса Радивонівна (1929), Лобко Віра Радивонівна (1924), Горкуненко Ніна Іванівна (1925)
Збирачі: Наталія Олійник
Дата запису: 03.07.2002
Транскриптори: Наталія Олійник

Чи перевіряли чесність молодої?

Канєшно. Заходили і провіряли постєль свашки. Туди хто зря не заходив. Зайшли, глянули, а тоді ж на свайбі і об’являють, шо чесна чи не чесна. На другий день батьки йшли до сватів узнати, як вони накормили їхню дитину. Так їм ото, батькам, ставили картошку сиру або буряк кладуть. Це було для потєхи, отак ми вашу дочку кормили. Жарили яєчню на воротах. Ворота одкривають, сковорода стоїть, огонь, яйця б’ють, жарять.

Хто жаре яєшню?

Свати. На другий день свальби “цигани” умивають гостей, “кують”, красять. Підкували, давай гроші. А тоді йдуть за ці гроші купують сватам то труси, то ліхвик, то носки, то ночну, і заставляють надівать.

Коли ділили коровай?

Коровай у молодого ділили на другий день. І викупляєть ж він.

Хто його викупляє?

Коровай викупали, носили дружко і дружка, і їм за це люди платють гроші.

Коли послідню або жене або віддає заміж, “цигани” купають батьків. Послідню як оддають, так і чіп забивають на хвірці. Чіп – дерев’яний стовп затесаний. І ото б’ють, б’ють і воду ллють. Налили, а тоді тряпку ложать, водку наливають і шоб ти так, руки назад, і шоб ти водку взяв і випив.

Кому наливали?

Хто хоче, желающій. Желающій не може випити, став рюмку. А той шо забиває, тим моментом воспользовався, ті ж стоять, як хватає, та отією тряпкою за гостями. Около (хати – Н.О.) обмазували.

Около обмазували, щоб невістка білила?

Да. І коміни шкребли.

Комін шкребли, коли дарили?

Та уже подарено, шоб невістка помазала.

Чіп били влітку?

Да літом, а як зімою, так у хаті б’ють чіп. Раньче ж були не поли, а долівка, і ото б’ють.

Редакція сайту ставиться з повагою до всіх етнічних і релігійних груп. Також ми розуміємо погляди прихильників мовного пуризму. Публікація образливих або лайливих слів є необхідністю задля збереження фольклорних матеріалів у тому вигляді, в якому вони побутували на момент запису.