У цей вечір мати ставить кутю

Текст збирача.

З трьох сеансів, проведених нами у с. Багата Чернещина, на двох із них була записана цікава етнографічна інформація від старих людей (1906 та 1914 р.н.)

Почну з Багатого Святвечора. У цей вечір мати ставить кутю. Робить вона це не голими руками, а в рукавицях. Кутя ставиться на край столу і сунеться потроху, а мати приказує: «Цоб, кутя, на покутя, а узвар на базар! Цоб, кутя, з покутя!» У цей час діти сидять під столом і квохчуть.

А ось інформація, з якою ми вперше зустрілися: на Колядки, Щедрівки, Хрещення ходили ряженими та водили Козу і Цапа (вивернутий кожух, роги, козяча шкіра). У Цапа роги більші і закручені, майже у кільця, як у барана. Їх водять у парі на ціпу. У хату їх не пускають, мекають у вікна. Щось співали, але…

Як водиться, на Щедрий вечір тут щедрували. Нами записані декілька щедрівок.

На Василя тут «смалили діда»: перших посипальників перев’язували соломою, а потім цю солому виносили в сад, обв’язували нею дерева та запалювали.

На Голодний Святвечір святиться вода, і зветься вона – «вечірня вода». Батько ходить, кропить цією водою подвір’я. Обов’язково він несе на тарільці пиріжок. Крім хрестів батько малює крейдою по стіні хати продольну лінію – від жаб.

Перед вечерею хтось із чоловіків виганяє кутю: б’є по покуті, приказуючи: «Геть, кутя, з покутя…»

Сідаючи вечеряти, кличуть Мороза: «Морозе, Морозе, іди до нас вечеряти! Не ідеш до нас вечеряти, – не іди до нас морозити ні овець, ні телят, ні ягнят, ні коров, ні курей, ні жита, ні пшениці, ні всякої пашниці!» Це кажуть тричі. Спочатку їдять пісний борщ, а після вже скоромне.