У любу́. У кого є, у кого немає...

А вона вдягался в вишиту сорочку в нову чи у будь-яку?

У любу́. У кого є, у кого немає – беруть у людини, в тиї шо є. Там же і вдягало було спеціальне. Юпка із отдєлкою, то хвартухи, були сині. Юпки надівали й підперезували, вона ж, молода, тоненька. Спідниця, раньше баби так ходили, молодиці, не баби, ну замужні. Як оце ж святять воду, кіньми виїжджали. В спідницях, у кожухах, свитки були, не пальта. Це вже пальта появились, я заміж вийшла.

Ходили

у свитках, й тут свитки були, й у баби Мелашки. Довга, як пальто, тільки ззаду отут дві складочки. А тута чорненьким, як плюш, обшита унизу і оце отута. Так важка, ізбита з шерсті з овечої. А кожу́хи білі були, кожухи. Ходили тоді ж на Ордань. Трусів тоді не було, ні чу́лок, нічого. Чоботи були, за трояку куплені. Дуже були дорогі гроші, шо три рублі чоботи. Отаке, це при наших матерях. А при нас так уже дорогше було, п’ятдесят рублів чоботи. Як літом, так у ботинках, не в туфлях, а ботинки були такі спеціально, довгенькі халявки. А зімою – чоботи хромові шоб обізатєльно були. У дівчині тиї, шо коли собирається заміж. Хромові чоботи.