Коровай печуть, як свайбу грають

Коровай печуть, як свайбу грають. В п’ятницю, в суботу хто було. Було ж в суботу, у неділю свайба була. А тепер же, бачиш, у суботу свайба, вже в неділю нема тепер уже. Ну а тоді раньше було у суботу іде молода з дружками. Співають по всій вулиці, до каждого кланяється, кажній кланяється молода, і до каждого з своїх ро́дних заходе, гукає ж на суботу чи на неділю. А тепер же ж нема. А раньше ж було як, кажуть: «Теличка десь утекла». Молодий же приходив з матір’ю, з батьком, єслі ж є батьки, і староста. І кажуть, шо «нас направлено, шо у вас теличка чужа, а в нас теличка втекла», – каже. «Не бачили телички?». А ті, свати ж, кажуть: «Та хтозна». «А ми прийшли по теличку». Оце як стануть торгуватися, всякі притівки тамечко. А тоді торгуються, торгуються, та і вискажуть, шо «теличка» дома. Ну як дома, тут же зразу рюмки наливають, хліб міняють за столом, навперехрестя хліб міняють, навперехрестя отак. Отак раз, тоді два, тоді три… Вобщем три раза. Поміняють хліб, матері ж, поцілуються матері. А тоді ж гулянка, гуляють. У честь того, шо посватали.

Що каже дівчина на знак згоди?

Він же ж то їй руку (як то січас кажуть) предложив же, согласний же женіх. І вона согласна. Ну якби ж вона не согласна, вони б же не прийшли. А раз прийшли, уже вона соглашається. І раньше так, було, казали: як прийдуть старости сватати, так шоб, дивіться, зразу назвала свекруху матір’ю. Понятно? Бо то тоді як житиме, як не назве, й не назве, й не назве, а тоді вони скандалять, скандал получається. Ото шоб старалися, «Мамо», називай і буде гарно. А тепер же по-новому. Тепер же зовсім не так, як колись. Колись як стануть торгуваться, як стануть торгуваться. Та ще ті притівки розказують, та ой йо йой. Ну оце ж, бачиш же, придираються, шо телиця втекла, та викуп требують якийсь. А за той викуп стільки розговору. Та строна каже стільки, та сторона не соглашається. О ратуй! Гоміну повна хата. А сичас же не так.