То не тоді. Це тоді вона прощається...

Був вечір, коли молода прощалася з дружками?

То не тоді. Це тоді вона прощається, як у неділю, як женіх уже по неї приїде і за столом сидять дружки з нівєстою. Ось приїхав женіх, жениха заводе дружко (мужик там якийсь такий, жонатий), заводе женіха до нівєсти. Завели, ото ж ми тамечко співаємо, кроють коровай за столом, дають дружкам, людям роздають. А тоді вже ж, як оце все поробили, тоді дружки вилазять із-за стола, і з кардою дружкою вона прощається. Я вилазю, поцілувались ми з нею, ти вилазиш – поцілувалася з нею. Дружок дев’ять чи скільки, всі цілуються з нею, прощаються. Оце так вона з дівчатами прощалася. Як яка й плаче. І ото ми виходимо на вулицю, на вулиці ж людей повно, тоді ж воно було по свайбах так., бо такий порядок. Гармоніст грає, дружки йдуть усі в пляс, танцюєм. А вона ж уже сидить там, вже ми її доручили женіху. (Молоді – В.Г.) тоді не танцювали, січас танцюють. Тоді ж ні.