Да! Вінок

Квітку пришивали?

Да! Вінок. У неї два вінки зведені із лєнтів. І вони один віночок одрізали (зветься «віночок»). І ото їй один оставляють, а другий одрізають, жениху пришивають до шапки.

Хто пришивав?

Та, хто хоч. І старша дружка може пришити, і з його сторони мо’ свашка. Співали. Ні, не приспівували, по-моєму, нічого, а квітку цю бере якась чи сестра, єслі є сестра у нівєсти, сестра бере кепку, надіває з квіткою, і співає:

Ой, зятю хороший,

Клади сотню грошей,

Сотні не положиш,

Сестри ти не возьмеш.

Ой глянь, зятеньку, на мене

Краща світлонька («світлонька» зветься, сестра, її). Каже вона на себе:

Ой глянь, зятеньку, на мене,

Краща світлонька я в тебе,

На тій світлонці ковпачок,

Даруй, зятеньку, шостачок,

А як не даси шостачка,

Не получиш ти віночка.

А тоді ж, як не дає ця сві́стя, зветься «свістя», сестра нівєсти, передає ще як є сестра, ще сестрі другій передає. А він тоді ж дивиться, шо треба викупа́ти цю кепку. І тарілку, рюмку наливає, і гроші кладе. Було таке, дві свісті, і другій свісті підносять. Тоді вже ж вони кепку оддають. Бо женіх викупив кепку.