давна так ведеться, що це хазяїн

Здавна так ведеться, що це хазяїн у твоїй хаті. От коли все поснідали, треба і домовику стіл приготувати. Це я тобі кажу, щоб ти на майбутнє памʼятала. Розстели на столі білий рушничок, постав на нього сіль та хліб. Стіл повинен бути чистеньким, бруд ніхто не полюбляє! Навіть і домовик. У нашій хаті він такий кругленький, лахматий, невеличкий такий! Одного разу мені довелось його помацати. А діло було так. Вмер мій дуже коханий чоловік і я довго плакала. Ось лежу і плачу, і думаю про чоловіка, от якби він зараз був поруч! І що ж ти собі думаєш? Я уявляла собі чоловіка поруч, і щось на мене як навалиться! Щось таке кругле, лахмате. Я встигла його помацати долонею, а потім злякалася. “Ой, Боже, що ж це я роблю! Це ж не мій чоловік!”. Хочу руку підняти, щоб перехреститися, а вона мов камʼяна. Тоді я почала читати молитву “Отче наш”, куди все й поділося! От такі страсті були зі мною. Це не те, що хтось тобі розповів! Дуже страшно, якщо ти у хаті одна. Більш я ніколи не кликала чоловіка. Життя всьо може вчить.