Трошечки. Не рано, а вже кончились

Ви застали вечорниці, досвітки?

Трошечки.

Рано заміж вийшли?

Не рано, а вже кончились. Старші дівчата ходили на досвітки. Оце дєд ходив наш, і твій дєд. Ті ходили й на досвітки, а я менша, ‘д дєда на шість годів менша. Так уже при мені не було. Там, трошки походили. У нас, я жила та мати, так упускала дівчат старших. А я була, ну така, годів п'ятнадцять-шіснадцять, я ще туди не вникала. Бачила, як приходили дівчата й хлопці. Дівчата в’язали, вишивали на досвітках. І приходили до їх женіхи – хлопці. А були й такі, шо дівчата, хіба ж одні по Ямному були досвітки? І там, і там, на каждій вулиці досвітки, де дівчата. І дівчата (паніматкою звалася та людина, яка впускала в хату їх), вони їй помагали по роботі, чи чимсь-то одплачували. Тоді грошей не було, а так ото: мо’ хто муки принесе, та чи другого там чого іначого. Ото тим платили їй за те. Женихи ж приходили, й вибирали собі дівчат. А тоді даже й оставалися ночувати. «Упокіт» казали, це старші. Як ми ходили вже у ланку, так дівчата, такі ж молодиці, як баба твоя, розказували, шо ота й ота там спала з отим. Ну спали там просто. Хіба ж усі як укучі, так там шо будеш робити? А так ото, було діло таке . Солому в хаті клали, така розкультура! А тоді долівки були змазані, й примазують дівчата, ото якій очірідь прийде, кажду суботу примазує. І долівку змазує, й як літом…Літом не було досвіток. Тіки зімою. Вечер великий.

Начинались з осені?

Ага, из осені, з холодів. Як уже надворі (літом же де хочеш, там посидиш оце таке), а зімою не будеш же. Тоді зіми були сурові, і вони збирались у хатах. Хати були не такі, як оце, низенькі, під соломою, не дуже культура, ну в хаті нічого. Кроватів не було, були такі з дощок , як нари, «поли» звалися. Там кучка подушок. Такі, шо під боки розстеляли і в голови. І то складали, одіяльцем, у кого було одіяло, а в кого ряднами вобще. Пряли, жмені мняли, як ті раньше, старші. При мені вже не пряли й не мняли.