| Рубрики: |
Прикмети
Розповіді |
|---|---|
| Населений пункт: | с-ще Ясна Поляна, Краматорський район, Донецька область |
| Респонденти: | Любов Семенівна Наумова (1926) (с. Троїцьке, Покровський район) |
| Збирачі: | Наталія Сивочуб |
| Дата запису: | 03.07.1998 |
| Транскриптори: | Ліна Добрянська |
| Колекція: | Донецька колекція Степана Мишанича |
То був у нас, був один ну етот, старичок такий. Він знав усігда всьо. За всьо він знав. Як, напримєр, весною сіять, його тіко приглашали, шоб він приїхав на поле, шоб подивився, шоб як він підсказав. Ну, то мущина був вобщє, як предсказатєль. Ото так, як скаже, шо: «Ага, уже харош, хароша вже пора, сіять пора», і от його слухали всі і всьо в його получалося. Він даже погоду предсказував, а через шо? Він, видно, грамотний був раньше – ото записував усі прикмети, на які то: на Явдоху яка погода, то на Новий год. І все от він по тому і орієнтірувався. А люди ж, які не знали цього, не то, ну, так і прислухалися, і все так і получалося, по його.
– То він знав всі ці прикмети, всі обряди, які проводили?
– Да, всі обряди, всі прикмети, всі тот. Він даже, який вітер, звідкіля вітер, на яку утром, в обід і вечором. У його, в його там було позаписувано скіки всього, всіх отих, тих і от він тим орієнтірувався.
