| Рубрики: |
Весільне вбрання
Запрошення на весілля (Кликання) |
|---|---|
| Населений пункт: | м. Маріуполь, Донецька область |
| Респонденти: | Марія Григорівна Гук (1922) (с. Луценки (Жабки), Миргородський район) |
| Збирачі: | Ірина Ланіна |
| Дата запису: | 29.05.1998 |
| Транскриптори: | Ліна Добрянська |
| Колекція: | Донецька колекція Степана Мишанича |
Це в суботу молода бере дружку, світилки ідуть, дружки ідуть. Бере ціпок. Ціпок – ето настоящая палка, тільки украшається разними лєнтами, то ж положено так. Іде просить своїх родичів у три хати. У їх должни свої родичі, три хати, вибрані так: хто самостоятєльний – в почоті. Сім’я, єслі в почоті, то беруть усих три сім’ї. Приходе вона на порозі, одіта в вінок на неї, намисто, таково, карсет, плавка і потом, от тут, перед, ну в нас називають це передник, і крайка зверху виткана з овечої вовни разними цвітками. Із-заді ленти висять штук тридцять разних, намисто, отаково, карсет і вишита сорочка рукавом, в мене одна була якась подібна вишита.
Ну і просить – приходе на поріг і кланяється, отаково:
– Здрастуйте!
– Здрастуйте!
– Просили батько й мати, й я прошу, приходьте на весілля.
І носить хлібину хліба на хустці. Хустка, ну, тепера не носять. Ткали такі хустки, в мене одна вишита, я ше сама вишивала, но уже вона стара. Буханку хліба ложать і вона оддає хазяєвам хліб – хліб приймають. Як хліб приймуть, значить вони прийдуть на весілля. А як не приймуть хліба, то їй дуже обідно, їх не буде.
А дружки співають, співають пісень, таких, шо я їх позабувала.
