| Рубрики: |
Перейма
|
|---|---|
| Населений пункт: | м. Маріуполь, Донецька область |
| Респонденти: | Марія Григорівна Гук (1922) (с. Луценки (Жабки), Миргородський район) |
| Збирачі: | Ірина Ланіна |
| Дата запису: | 29.05.1998 |
| Транскриптори: | Ліна Добрянська |
| Колекція: | Донецька колекція Степана Мишанича |
Гуляють свадьбу сначала у молодої і в молодого. В молодого отдєльно, в молодої отдєльно – в нєвєсти отдєльно, а в його отдєльно. Тоді він приїзжає до нєвєсти – женіх, ну, в нас кажуть, молодий, не кажуть женіх, а молодий. Приїзжає, на воротях його встрічають парубки, уже не жонаті шоб лиш, не жонаті, молоді. І требують із молодого викуп за нєвєсту, за молоду викуп. Скільки молодій годів, стільки бутилок і становляй. От, єслі їй восємнадцать, значить восємнадцать бутилок шоб стояло, іначе ми не отдамо тобі молодую. Ну, єслі которий лучше живе, то той поставить, а єсть же ж по-всякому живуть люди, тоді вже якось договоряються на менше. А єслі не дасть, от, жених, та коні як дасть, вони через ворота так і перескочили. Живі – живі, травміруються – на ето вже вони не смотрелі. Так тоже буває. Ну, тоді уже, послі, із молодим розщітуються послє свадьби – це за те, шо він не одарив. На ето єслі уже свадьбу задумав, так станови горілки побольше, готов, тому шо потребують.
І везе до себе додому. А ззаду співають:
Откривай, свату, хату,
Бо не влізе перезва в хату,
Як не влізе в хату –
Полізе на хату.
А друга співає:
Ой свату, свату,
Я горілочки хочу,
Хіба сама піду натовчу.
От тоді сват уже четверть несе: «Пийте, скільки випийте».
