Яблука святили ж ходили до церкви

Яблука святили ж ходили до церкви. І сичас же святять. Не їдять яблук, в кого дитинка вмерла, малі діти мерли. Тоді ж воно не було медицини, мерло по багато дітей було, і всі мерли. І ото ж кажуть, тій матері низзя їсти яблучка, бо на Спаса буде Господь роздавати усім там на тім світі діткам, а твоїй дитинці не дасть, тошо мама твоя ззіла твоє яблучко. Ото так. Є терпіли. А грушу можно було їсти, а яблучка ніззя, тіки до Спаса. Оце таке. Спас уже – то вже рукавички на запас. Уже це конець августа. Двадцять восьмого – Пречиста, дев’ятнадцятого августа – Спас. Ото вже мед їдять, у кого там є мед. Хто поділиться, а хто купе хоть стаканом. Тоді було купували, небагато. Ну а мед обізатєльно. Нема меду – мак.