Зразу ж як свайба начінається

Зразу ж як свайба начінається, оце ж у суботу буде свайба, у неділю ж будуть. Колись вінчалися, тепер не вінчаються, всьо равно обряд такий. У суботу їде молодий сюди до молодої на вечорниці – це тут тіки молоді гуляють: дівчата та хлопці, дружки, бояри гуляють у молодої, музика грає, всі танцюють і все. Гуляють вони до півночі й довше, у нас до світа тут гуляли. Бо в нас, тіки наші повкладалися, а тутички приїхали його родичі із Бурбулатова, чі відкіль, молодого родичі. А наш Іванівський з ними їхав, а вони питають: «У вас там є свайба?» – «Є». Ось вони заїжжяють, а я ще там з дєдом пораємося, прибираєм. А вони повкладалися, молодьож же. А той парінь заходе та каже: «Ваня ж у вас тутички?» – «Та в нас». Його родичі приїхали на свадьбу до його, туди у Гедіно. Так вони, туди далеко, так кажуть: «Одвези нас сюди до Вані». Як приводе він сюди ж тих, а вони кажуть: «Погукайте Ваню». Я збудила того Ваню: «Ваня, родичі якісь твої приїхали». А вони музиканти. А він устав, йому спать хочеться, та каже: «Мама, папа, покорміть їх, дайте ж випить і покорміть, і хай вони десь передихнуть, а завтра поїдемо вже туда в Гедіно». Як вони підпили, як почали грати, а в нас тут сестра моя була кухаркою і ще одна така бидова тьотка. Я ту сестру зразу свиснула, шо музика у нас уже грає вдосвіта, та кажу: «Ваніни родичі прийшли». А та побігла ту гукнула, так вони тут як плясали, музиканти грають, а ті плясають жінки, та хіба ж так до світа плясали. Ото такички.