А утром уже тоді вже до молодого забирають молоду

А утром уже тоді вже до молодого забирають молоду, так тіки ж уперед наші гості поприходили та дарили тутички. А людей багато було, як почали сходиться, а надворі – то тепер дєлають ті, а тоді прямо так, по дворі. Так як почали, люди йдуть, і йдуть, а в нас ніде сідати. Ну, спасіба добрим людям, прямо бігають від тих столів, а ті стулок несуть, а ми сажаєм, приглашаєм, приглашаєм. Вони такі довольні, шо вже ми хоч приглашаєм їх, хоч кісненько, тіки шоб не в обіді були. І ото, значіть, погуляли, подарили, а тоді приїжжяють же за молодим. Тоді ж молодого й молоду забирають туди ж, до молодого, там щє будуть дари. І оце як молодого й молоду забирають, й забирають тоді оцей шихванер беруть на другу машину, там усе. Оце виряжаєм уже, і обсипали тих молодих, там же ж і канхветами, і оріхами, гарбузяче насіння, все. І обсипали й випровадили. А наші гості тоді щє гуляють ше тут. Гуляли, кому стіки схотілося, поки поморилися.

А на утро, обичай такий, до молодої снідать уперед дольжні. У нас дружко, шо у нас тутички. У молодої піддружий, а в молодого дружко, шо командував свайбою, рушниками вони обоє перев’язані. Так ми свого посилаєм туди (до молодого – Н.О.), шоб гукав же, шоб снідать їхали сюди. Ой, та щє ж як приїдуть снідать, так такий обичай, а наші тут загорожуються, не пускають, могоричі ж требують. Так вони як чмихнуть, та аж отам через три хаті чі шо, машиною проскочіли та з-за воріт ускочіли. Всьо равно їх випхали геть: «Так не положено, мол, заїжжяйте в ворота, тіки давайте могорич!». Прийшлось їм виїхать, хоч уже там і повставали кой-які, а вони могирич поставили. Тоді ж поснідають тут, погуляють у молодого, це вже в понеділок, а тоді і нас приглашають туди. Так ми як поїхали туди, так я як тікала, так міні пугвиці пообривали всі. Хотіла ж утекти, шоб могорич не становити. Міні ж і канхветів дали у кармани: «Там будеш може кидать, одбиваться». Так вони там сватів не хочуть, а шоб бутилка була. А я нахилилась попід садком, та хотіла проскочіти, так він як ухватив, так і поодлітали у мене пугвички. Ну шо ж, прийшлось всьоравно могорич становити.

А тоді вже як ото погуляїм, ото вже й кончілось, вроді. Уже як вони в нас погуляли, це в понеділок, а ми в їх, а тоді приїхали вже наші гості посідали, ще ж погуляли і порозходились, поблагадарили. Ото така свальба. З суботи начінається в молодої. І тепер вони такички, в молодого чі в молодої вперед.