| Рубрики: |
Ворожіння на Різдвяні святки
|
|---|---|
| Населений пункт: | м. Сіверськ, Артемівський (Бахмутський) район, Донецька область |
| Респонденти: | Ганна Павлівна Краснянська (1926) (с. Кам’янка, Старобільський район), Надія Василівна Лагода (1930) (с. П’ятихатки (Кіровка), Горлівський район) |
| Дата запису: | 01.06.1993 |
| Транскриптори: | Наталія Олійник |
| Колекція: | Донецька колекція Степана Мишанича |
У нас оце ж там, всяко ворожили, всяко. Оце як приходе Рожество, на Рожество так, під Новій год так, під Хрещення так у нас там було. Напримєр, ми, це ж були щє малі, молоді, самому шоб вийти з хлібом там на вугол, куди там собака загавка. От ми один раз утрьох, три подружки нас зібралися, пішли до однієї ж ночувать. А нужно ж оце лягать спать, налагодили хліб і хто первій проснеться, розгаварювать ніззя. Знаєте, а воно ж, знаєте, молоді, смішно, до того смішно!
От я проснулась перва, а вони щє сплять, а балакать же ніззя. Я товкаю ж: «Ну, вставайте ж, підемо!» А вони заснули. Ну коли проснешся.. Не то шо січас спиш так, а тоді – заснеш крєпко. А та ж тоді другу буде, ну хахочім, хахочім. Взяли ж хліб той під руку і пішли ж на вугли. Одна на один вугол стала, друга на другий вугол, а третя аж на третій. Стоїмо. Ждемо. Шо ж там нам учується, куди питух закукуріка чі там собака загавка – туди, значіть, заміж вийдеш.
