| Рубрики: |
Ворожіння на Різдвяні святки
|
|---|---|
| Населений пункт: | м. Сіверськ, Артемівський (Бахмутський) район, Донецька область |
| Респонденти: | Ганна Павлівна Краснянська (1926) (с. Кам’янка, Старобільський район), Надія Василівна Лагода (1930) (с. П’ятихатки (Кіровка), Горлівський район) |
| Дата запису: | 01.06.1993 |
| Транскриптори: | Наталія Олійник |
| Колекція: | Донецька колекція Степана Мишанича |
Тоді щє ж тухлі, я була меньча, а сестра у мене була старшою на шість год. Я ж піддивляюсь, вони тухлі перебрасують через ето… перекидають же, да. сапоги. А я ж піддивилася, та покрала ті сапоги, та вони як поприходили додому напівбосі. Або отак падають, чі хто ж поцвьохкає дубинкою, значіть, чі битиметься чоловік, чі п’яниця. Поки вони утром встають, а я схватилась: «Ма, ти ж мене збуди, побіжу, лозиною поцвьохкаю».
Під вікно ходили, спрашуєм: «Як мого жениха звати?».
А тоді як спать лягали, ну це під Рожество. Чі грібішок положиш там у голови і ото ж загадуєш, хто присниться, прийде там розчісувати.
Питуха вносили перед дзеркалом, як нап’ється води, значіть, кажуть, шо буде п’яниця чоловік, а якшо не нап’ється, то тоді...
Перед дзеркалом, у комінь, щас же немає, а в нас там піч така, шо хліб ото там печуть. Ото сідали, дзеркало ставили, свічку ставили, шоб там побачіться у тому. Всяко, всяко. Раньче було, а щас нічого ж. А раньче було, гадали всяко.
Як на Хрещення землю у мисочку там чі у шо ставили, хто прийде там волочіить чі садить. Ото ж той буде жених. Все ж за жиниха було.
